Звертання поширені й непоширені. Розділові знаки при звертанні

1)   Поняття про звертання.

У складі простого речення, крім головних і другорядних членів, можуть бути слова, що не є членами речення і не зв’язані з членами речення ні сурядним, ні підрядним зв’язком.

Словами, синтаксично не зв’язаними з членами речення, є звертання.

Звертання — це слово (або сполучення слів), що називає особу або предмет, до якого звертаємося з мовленням: До тебе, Україно, наша бездольна мати струна моя перша озветься. (Леся Українка)

2)   Види звертань за будовою.

Звертання бувають:

— непоширені (без залежних слів): Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік. (Л. Костенко);

— поширені (із залежними словами): Південний краю! Як тепер далеко лежиш від мене ти! (Леся Українка)

3)   Чим можуть бути виражені звертання?

Звертання може бути вираженим:

— іменником у кличній формі або в називному відмінку: Нехай в піснях твоїх, поете, вустами серце промовля. (В. Сосюра) О юність, ти землю оновиш! (П. Усаченко);

— іншими частинами мови в значенні іменника: Копитами вдарте, вороні, у степу ми з вами не одні. (П. Воронько) Перший! Два кроки вперед!

4)   Позиція звертань у реченні.

Звертання може стояти на початку, в середині та в кінці речення.

5)   Уживання розділових знаків при звертанні.

Якщо звертання стоїть у середині речення, то з обох боків його виділяємо комами: Я вас, Галю, згадував сьогодні. (Є. Плужник)

Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставимо кому: Народе мій, до тебе я ще верну. (В. Стус)

Якщо звертання стоїть на початку речення й вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з великої літери: О мово рідна! Їй гаряче віддав я серце не дарма. (В. Сосюра)

Якщо перед звертаннями є вигуки о, ой, то їх від звертання комою не відділяємо: Ой жалю, мій жалю, гіркий непомалу. Упустив я голубочку, та вже не спіймаю. (І. Франко)

Повторювані та однорідні звертання розділяємо комою або знаком оклику: Ой ви, сльози, дрібні сльози! Ви змиєте горе. (Т. Шевченко)

Якщо звертання стоїть у кінці речення, то кому ставимо перед ним: Я повернуся до тебе, земле родюча моя. (Г. Чубач)

Поширене звертання виділяємо комами чи знаком оклику:

Земле Шевченкова, земле Франкова, ниво, засіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова Дністра із Дніпром. (Д. Павличко)

6)   Синтаксична роль звертання.

Речення, ускладнені такими «повнозначними частинами висловлювання», які не узгоджуються із жодним членом речення, не керуються та не прилягають, не відповідають на питання, у мовознавчій літературі називають синтаксично ізольованими. А тому ці слова членами речення не вважаються, хоча за своїм змістом і входять до структури речення.

До таких синтаксично ізольованих конструкцій належать звертання, вставні слова і речення.

— Пригадайте, що таке звертання?

Звертання

7)   Використання звертань у мовленні.

Звертання вживаються в розмовно-побутовому мовленні, у мові персонажів художніх творів, в усній народній творчості, у мові газет, у листах, закликах.

Називаючи особу або предмет, до якого звернено мову, звертання можуть виражати радість, захоплення, повагу, докір, іронію, презирство.

Розділові знаки при звертанні