Синтаксисом називається розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень.

Синтаксис вивчає будову зв’язного мовлення, систему синтаксичних одиниць різних рівнів — словосполучень, простих речень, складних речень, що створюють структуру мови для її функціонування.

 

Сукупність правил про вживання розділових знаків називається пунктуацією.

 

Словосполучення — це смислове і граматичне поєднання двох або кількох слів, одне з яких — головне, а друге — залежне.

Головним у словосполученні є те слово, від якого ставиться питання, а залежним — слово, яке на це питання відповідає.

Будову словосполучення визначають за його головним і залежним словами.

Залежно від того, якою частиною мови виражене головне слово, виділяють шість типів словосполучень — іменникові, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні, прислівникові: велике місто, вогкий від роси, семеро козенят, кожний із нас, повільно йшов, неподалік від села.

За будовою словосполучення бувають:

прості — складені з двох повнозначних слів безприйменниковим або прийменниковим способом: туманний ранок, іти до школи;

складні — утворені з трьох і більше повнозначних слів безприйменниковим або прийменниковим способом: туманний осінній ранок, чемна дівчинка в окулярах.

 

Не вважаються словосполученнями:

— підмет із присудком: вітер віє;

— складені форми дієслів майбутнього часу: буду читати;

— складені форми вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників і прислівників: найбільш відомий, найменш прикро;

— слова, між якими існує сурядний зв’язок: весна і осінь;

— поєднання службового слова з повнозначним: для тебе, біля ріки;

— фразеологічний зворот: теревені правити.