Повні й неповні речення. Тире в неповних реченнях

1) Які речення називаються неповними?

Прості речення можуть бути повними і неповними. У повних реченнях (двоскладних і односкладних, поширених і непоширених) є всі головні і другорядні члени, наобхідні для розуміння їх змісту без попередніх речень: Настала тиша. (В. Собко) Сіяв тихий сніжок м’яко, лагідно. (Г. Тютюнник)

У неповних реченнях один чи кілька членів може бути випущено: Сонця немов і не було. Зійшло непомітно. (Ю. Яновський)

У другому реченні випущений підмет сонце, який можна визначити із попереднього речення.

Неповними називаються речення з пропущеними членами, які встановлюються з попередніх речень або із ситуації мовлення: Птиця створена для літання. Людина — для праці. (Нар. творч.)

У другому, неповному реченні, випущено присудок створена. Його можна легко відновити з попереднього речення.

2) Де і з якою метою вживаються неповні речення?

Неповні речення вживаються в діалогах і складних реченнях. Вони допомагають виділити основне, головне в повідомленні, уникнути повторів.

3) Уживання тире в неповних реченнях, їх інтонування.

У неповних реченнях пропущеним може бути будь-який член речення, але найбільше відчувається відсутність присудка чи підмета. На місці пропущеного присудка ставиться тире: Зорі висять над землею, місяць — над морем. (М. Коцюбинський) Пташка весні радіє, а дитя — матері. (Нар. творч.)

Пропуск члена речення, на письмі позначений тире, у вимові виражається паузою: Ми молоді, уперті, за нами — буття. (В. Сосюра) Брехуна пізнаєш по очах, а осла — по вухах. (Нар. творч.)

Коли нема потреби логічно виділяти другорядний член і пауза на місці пропуску є дуже короткою, то тоді тире в неповному реченні не ставиться: Не місце людину красить, а людина місце. (Нар. творч.)

4) Функціонування неповних речень.

Неповні речення можливі й функціонують лише за певних умов — за наявності контексту, ситуації, взаєморозуміння між учасниками діалогу.

Уживання неповних речень викликається потребами економного мовлення і дозволяє уникати багатослів’я і повторення тих самих словосполучень.

Мовці, ураховуючи ці фактори, прагнуть економити «мовний матеріал». До того ж головне тут — якомога точно, ясно і стисло інформувати співрозмовника про нове, важливе в повідомленні.