Вставні слова, розділові знаки при них

1)   Що таке вставні слова, словосполучення та речення?

В українській мові є такі слова, словосполучення і речення, які виражають ставлення мовця до висловленої думки, дають їй емоційну оцінку або характеризують спосіб повідомлення думки. Такі конструкції називаються вставними. Ці синтаксичні одиниці не є членами речення і граматично з ним не пов’язані, про що свідчить їх інтонаційне оформлення. Речення з ними вимовляються з пониженням голосу, від членів речення вони відділяються паузами.

Вставними називаються такі слова, сполучення слів або речення, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до того, що він повідомляє: Він, казати правду, любить пожартувати. (С. Васильченко)

2)   Групи вставних слів і сполучень слів за значенням.

Слова і словосполучення, що виражають упевненість, достовірність того, про що йдеться в реченні (безумовно, безперечно, без сумніву, звичайно, очевидно, дійсно, справді, певна річ): Кожному, звичайно, приємно, коли в кімнаті стоять квіти.

Слова і словосполучення, що виражають непевність, припущення повідомлюваного в реченні (мабуть, може, може бути, здається, як видно, вочевидь): Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрились листям.

Слова і словосполучення, що виражають радість, задоволення, незадоволення, співчуття, жаль, здивування (на жаль, шкода, на радість, дивна річ, як на біду, як навмисне): Населення, на диво, зустріло нас привітно. (Яків Баш)

Слова і словосполучення, що вказують на зв’язок висловленої думки з попередньою, на послідовність викладу (по-перше, по-друге, нарешті, інакше кажучи, наприклад, однак, навпаки, таким чином, значить, отже, словом): Тільки в середині грудня роботи, нарешті, були завершені.

Слова і словосполучення, що вказують на джерело повідомлення (з точки зору, на мій погляд, на думку, за повідомленням, як кажуть, як відомо, як зазначено, по-моєму, по-твоєму, по-вашому): Сміх, кажуть, віку додає. (Ю. Збанацький)

Слова і словосполучення, які вживаються для того, щоб активізувати увагу читача або слухача (знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте): Але доля нас звела дуже близько і, повірте, здружила. (Ю. Збанацький)

Вставні речення здебільшого виражають ті самі значення, що й вставні слова і словосполучення.

Вставними можуть бути речення означено-особові (це добре знаю, думаю, як бачите, дозволю собі сказати, нагадаю ще раз), неозначено-особові (нам думається, треба сказати).

3)   Як виділяються вставні слова, словосполучення й речення в усному мовленні й на письмі?

Вставні слова, словосполучення й речення найчастіше відокремлюються комами: Справді, хвилин за десять у сусідній кімнаті почулися голоси. (С. Журахович) Перші олімпійські ігри, за народними переказами, відбулися 776 року до нашої ери.

Вставні слова й речення, що виражають додаткові повідомлення чи побіжні зауваження, виділяються дужками або, рідше, тире. Стоять вони або в середині речення, або в кінці: У всьому світі (не секрет!) зростає наш авторитет. (С. Олійник) Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома). (М. Нагнибіда) Ще недавно у віконце кожен день дивилось сонце, а тепер — пора настала — хуртовина загуляла. (Янка Купала)

Групи вставних слів і сполучень слів за значенням

Розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях