Присудок — це головний член речення, який означає те, що говориться про підмет, і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто або що він є?

Простий дієслівний присудок.

Простий дієслівний присудок — це такий присудок, в якому лексичне і граматичне значення виражені дієсловом в одному зі способів — дійсному, умовному або наказовому.

Семантична особливість простого дієслівного присудка полягає в тому, що він виражає дію, значення якої зосереджується в одному дієслові. Простим дієслівним буде і присудок, виражений складеною формою дієслова майбутнього часу. Допоміжне ж дієслово, що служить для утворення форм майбутнього часу, не несе будь-яких семантичних відтінків значення присудка, а виконує лише граматичну роль.

Складений дієслівний присудок — це присудок, утворений сполученням допоміжного дієслова, яке виражає граматичне значення, і неозначеної форми дієслова, яка виражає основне лексичне значення.

Складений іменний присудок — це різновид складеного присудка, який складається з двох компонентів: дієслова-зв’язки та іменної частини. Кожен компонент виконує свою роль у структурі присудка: зв’язка виражає граматичні значення присудка (час, спосіб, особу), іменна частина — його лексичне значення.

Складений іменний присудок — це присудок, що виражається сполученням дієслова-зв’язки та іменної частини. Іменна частина виражає зміст (лексичне значення присудка), а допоміжне дієслово передає граматичне значення способу, часу, особи або роду.

Присудок