Відокремлені означення

1) Відокремлення означень, виражених дієприкметниковим зворотом.

Означення у постпозиції, виражене дієприкметниковим зворотом, відокремлюється: Хліба, змиті дощем, яскраво зеленіли. (О. Гончар)

2) Відокремлення означень, виражених прикметником.

Відокремлюються також означення, виражені прикметником, якщо вони стоять після означуваного слова: Ліси уступали місце гірським сіножатям, м’яким і повним. (М. Коцюбинський)

3) Відокремлення означень, які стосуються особових займенників.

Відокремлюються будь-які означення (узгоджені та неузгоджені, поширені й непоширені, у позиції перед означуваним словом і після нього), якщо вони відносяться до особового займенника: Там він, клятий, і загине. (Леся Українка) Переляканий і розтривожений, я вискакую в затоплений місячною повіддю двір. (М. Стельмах) Заклопотана роботою, вона не почула знайомих кроків. (А. Шиян)

4) Відокремлення означень, які мають обставинний відтінок.

Узгоджені означення, що стоять перед означуваним іменником, відокремлюються лише тоді, коли вони мають додаткове обставинне значення (наприклад, обставини причини): Знесилений, кінь зупинився, важко дихаючи. (О. Гончар) Заклопотана своїми обов’язками, Настуся ніколи не сказала мені зайвого слова. (О. Копиленко)

5) Інші умови відокремлення означень.

Декілька відокремлених означень, що стоять у кінці речення, зрідка можуть виділятися за допомогою тире: З моря здіймалась хмара — чорна, важка, з суворими обрисами, схожа на гірське пасмо. Нова хата стояла вже майже готова — біла, чиста, весела, як свято. (О. Копиленко)

Відокремлюються означення, виражені іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшого значення порівняно з іншими членами речення: Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні. (І. Нечуй-Левицький)

Відокремлення означень

Правила	Приклади
Відокремлюються означення, якщо вони стосуються особових займенників я, ти, він та ін., які в реченні можуть бути опущені	Мокрий, обношений, він занепокоєно пішов до верби. (М. Стельмах)
Відокремлюються поширені узгоджені означення (звороти), якщо вони стоять після означуваного слова	З-за галузки смереки виглядали зажурені гори, напоєні сумом тіней од хмар. (М. Коцюбинський)
Два або більше непоширених означення після означуваного іменника обов’язково відокремлюються, якщо перед цим словом уже є узгоджене означення	Був ясний день, веселий, провесняний. (Леся Українка)
Відокремлюються означення, відділені від означуваного слова іншими членами речення	В садочку, квітами повита, на пригорку собі стоїть, неначе дівчина, хатина. (Т. Шевченко)
Відокремлюються означення, якщо вони мають обставинний відтінок (можна поставити питання чому? за якої умови? незважаючи на що?)	Скроплений живлющою росою, росток пробився на безмежжі нив. (П. Дорошко)

Схема-алгоритм

1. Чи є означуваним словом особовий займенник?

¯ ¯

Так Ні

¯ ¯