Тарас Шевченко - Заповіт (Як умру, то поховайте ...) (АНАЛІЗ)

Аналіз твору

Тараса Шевченка "Заповіт"

1845 р.

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: громадянська.

Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.

Віршовий розмір: хорей.

Про твір: у грудні 1845 р. Т. Шевченко, гостюючи на Переяславщи­ні, захворів на запалення легенів. У ті часи ця хвороба була смертель­ною, тому поет вирішив написати прощального вірша. Ним і став «За­повіт», проте цю назву вірш здобув пізніше: спочатку він був без заго­ловка, пізніше в різних передруках називався «Завіщанієм» та «Дум­кою», а лише після смерті поета вірш дістав сучасну назву.

«Заповіт» за змістом чітко ділиться на три частини (по дві чотири­рядкові строфи), кожна з яких має свою провідну думку, тобто ідею. У першій частині автор заповідає поховати його в рідному краї, де «ла­ни широкополі, і Дніпро, і кручі…». Коли читаємо ці рядки, перед нами розкривається панорама всієї України з її красою й величчю, починає­мо усвідомлювати громадянську відповідальність за її долю — так про­буджується патріотизм. У другій частині «Заповіту» Т. Шевченко спо­нукає співвітчизників скинути із себе кайдани й боротися за краще жит­тя, за волю. А в заключній частині поет закликає після знищення гноби­телів побудувати нову, вільну сім’ю народів.