Балада «Бондарівна»

А в городі славнославцю
Сидить дівок купка,
Межи ними Бондарівна,
Як сиза голубка.

Як над’їхав пан Каньовський
Та й, паночку взявши,
Обійняв він Бондарівну
Та й поцілувавши.

“Не можеш ти, пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки можеш, пан Каньовський,
Мене роззувати.”

Як почули добрі люди,
Та й сказали тихо:
“Тікай, тікай, Бондарівно,
Буде тобі лихо!”

Ой тікала Бондарівна
Помежи крамниці,
А за нею пан Каньовський
Стріляє з рушниці.

“Ой, чи хочеш, Бондарівно,
Ти за мною жити?
Ой, чи підеш, ой, чи підеш
В сирій землі гнити?”

Ой тікала Бондарівна
Помежи крамницю,
Встрілив – забив Бондарівну,
Як перепилицю.

Як покотить пан Каньовський
По столі дукати:
“Оце тобі, старий Бондар,
За твої бояри.

Ой на тобі, старий Бондар,
Тай дукатів бочку.
Оце тобі, старий Бондар,
За хорошу дочку.”

Ой лежала Бондарівна
Сутки і годину,
Поки їй пан Каньовський
Зробив домовину.

Бондарівна  (II варіант)

Ой в містечку Богуславку
В Каньовського-пана
Виростала Бондарівна,
Як пишная пава.

Ой, приходить пан Каньовський
Шапочку ізнявши,
Обійнявши Бондарівну,
Та й поцілувавши.

“Ой не годен, пан Каньовський,
Мене цілувати,
Тільки годен, пан Каньовський,
Мене роззувати.”

Ой тріпнули люди добрі
“Тікай, тікай, Бондарівно,
Лихо тобі буде.”

Ой тікала Бондарівна
Помежи крамниці,
А за нею пан Каньовський
Стріляє з рушниці.

“Ой, чи хочеш, Бондарівно,
Ти за мною жити?
Ой, чи підеш ,ой, чи підеш
В сирій землі жити?”

Ой тікала Бондарівна
Помежи крамницю,
Встрілив – забив Бондарівну,
Як перепилицю.

Як покотить пан Каньовський
По столі дукати:
“Оце тобі, старий Бондар,
За твої бояри.

Ой на тобі, старий Бондар,
Тай дукатів бочку.
Оце тобі, старий Бондар,
За хорошу дочку.”

Ой лежала Бондарівна
Сутки і годину,
Поки їй пан Каньовський
Зробив домовину.