Іван Франко - Гімн (Вічний революцйонер...) (АНАЛІЗ)

Аналіз твору

Івана Франка "Гімн (Вічний революцйонер...)"

1880 р.

Із збірки «З вершин і низин»

Літературний рід: лірика.

Вид лірики: громадянська.

Жанр: гімн (ліричний вірш).

Провідний мотив: боротьба народних мас за світле майбутнє, не­схитна віра в їхню перемогу.

Віршовий розмір: хорей.

Тип римування: суміжне.

Літературознавці про твір: З цього вірша постав образ вічного ре­волюціонера як одвічного людського духу, що «тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю». Цього прагнення людини не зупинити ніяким реакційним силам, хоч, як свідчить історія людства, вони впродовж ти­сячоліть намагалися його умертвити, знищити. Поет підносить хвалу вічно живим думам людини, її пориву до свободи і щастя, указує, що во­лелюбні ідеї особливо розкрилися в новітній час. Дух, що тільки «вчора розповився», рвучко простує туди, де розвидняється, гучним голосом кличе до себе мільйони скривджених…

Важливо, що поет, конкретизуючи образ, акцентує не на руйнівних закликах, а на великій перетворювальній силі «науки, думки, волі». Саме вони протистоять тій «пітьмі», що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба (77. Хропко).